Вода десь точить білий камінь… – Володимир Сосюра

Вода десь точить білий камінь,

кує зозуля у гаю.

Де б я не був, а все ж думками

лечу в Донеччину свою.

Лечу, неначе та лелека,

дивлюся радісно кругом

і шахту згадую далеку,

де працював я юнаком.

Дінця солодкі, ясні води,

посьолка рідного огні

і той садок біля заводу,

де ми гуляли в давні дні.

Де ми любили і зростали

в країні споминів моїх,

у дзвоні вічному металу,

в цехах широких заводських

Там ще густіш над гаєм дими,

і дні садами розцвіли.

Копри із зорями ясними

нові копальні підвели.

Нові гудки пісні заводять,

як знак і щастя, і надій,

де за Дінцем встають заводи

в могутній величі своїй.

Шумлять сади над берегами

Вмаєї юності краю.

Де б я не був, а все ж думками

лечу в Донеччину свою.

1951

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: