Як я люблю тебе, мій краю вугляний… – Володимир Сосюра

Як я люблю тебе, мій краю вугляний,

твій кожний камінець, твою билину кожну,

де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,

що снилося мені в заграві заводській…

Коли доводиться в краях твоїх бувати,

од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь…

Щоб сили для пісень джерельної набрати,

я серцем до землі донецької тулюсь.

Ті верби над Дінцем, що я повз них проходив,

і рейок димний дзвін, і шахти на горі,

куди біжать, біжать вагончики з заводу,

смуглява дітвора, щасливі матері…

Це там, це там, це там зростали ми й любили,

і я горджусь, що я землі моєї син,

де силу мускулів машини замінили,

щоб назавжди забув шахтар про кайла дзвін,

Щоб він злетів орлом в простори наукові,

щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях.

Я шлю тобі слова безмірної любові,

донецький краю мій, на твій громохкий шлях.

Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою

і прокладай нову, іще не знану путь!

В майбутнє ідучи веселою ходою,

у щасті про свого поета не забудь.

1959

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар