Три літа – Тарас Шевченко

Тарас Шевченко

ТРИ ЛІТА

І день не день, і йде не йде,

А літа стрілою

Пролітають, забирають

Все добре з собою.

Окрадають добрі думи,

О холодний камінь

Розбивають серце наше

І співають амінь,

Амінь всьому веселому

Од нині до віка.

І кидають на розпутті

Сліпого каліку.

Невеликії три літа

Марно пролетіли…

А багато в моїй хаті

Лиха наробили.

Опустошили убоге

Моє серце тихе,

Погасили усе добре,

Запалили лихо,

Висушили чадом-димом

Тії добрі сльози,

Що лилися з Катрусею

В московській дорозі;

Що молились з козаками

В турецькій неволі

І Оксану, мою зорю,

Мою добру долю,

Що день божий умивали…

Поки не підкрались

Злії літа та все теє

Заразом украли.

Жаль і батька, жаль і матір,

І вірну дружину,

Молодую, веселую,

Класти в домовину, –

Жаль великий, брати мої!

Тяжко годувати

Малих діток неумитих

В нетопленій хаті!

Тяжке лихо, та не таке,

Як тому дурному,

Що полюбить, побереться,

А вона другому

За три шаги продається

Та з його й сміється.

От де лихо! От де серце

Разом розірветься!

Отаке-то злеє лихо

Й зо мною спіткалось:

Сердце люди полюбило

І в людях кохалось,

І вони його вітали,

Гралися, хвалили…

А літа тихенько крались

І сльози сушили,

Сльози щирої любові,

І я прозрівати

Став потроху… Доглядаюсь, –

Бодай не казати!

Кругом мене, де не гляну,

Не люди, а змії…

І засохли мої сльози,

Сльози молодії.

І тепер я розбитеє

Серце ядом гою –

І не плачу, й не співаю,

А вию совою.

Отаке-то! Що хочете,

То те і робіте;

Чи голосно зневажайте,

Чи нишком хваліте

Мої думи, – однаково

Не вернуться знову

Літа мої молодії,

Веселеє слово.

Не вернеться… І я серцем

До вас не вернуся.

І не знаю, де дінуся,

Де я пригорнуся,

І з ким буду розмовляти,

Кого розважати,

І перед ким мої думи

Буду сповідати?

Думи мої! Літа мої,

Тяжкії три літа!

До кого ви прихилитесь,

Мої злії діти?

Не хилітесь ні до кого,

Ляжте дома спати…

А я піду четвертий год

Новий зустрічати.

Добридень же, новий годе,

В торішній свитині!

Що ти несеш в Україну

В латаній торбині?

"Благоденствіє, указом

Новеньким повите".

Іди ж здоров, та не забудь

Злидням поклонитись.

22 грудня 1845 В'юнища

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар