Думи мої, думи мої (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Тарас Шевченко

Думи мої, думи мої,



Лихо мені з вами!



Нащо стали на папері



Сумними рядами?..



Чом вас вітер не розвіяв



В степу, як пилину?



Чом вас лихо не приспало,



Як свою дитину?..



Бо вас лихо на світ на сміх породило.



Поливали сльози… чом не затопили,



Не винесли в море, не розмили в полі?..



Не питали б люде, що в мене болить,



Літає та кряче,



А серденько соловейком



Щебече та плаче



Нишком — люди не побачать.



То й не засміються…



Не втирайте ж мої сльози,



Нехай собі ллються.



Чуже поле поливають



Щодня і щоночі,



Поки, поки… не засиплють



Чужим піском очі…



Отаке-то… А що робить?



Журба не поможе.



Хто ж сироті завидує —



Карай того, боже!



Думи мої, думи мої,







Квіти мої, діти!



Виростав вас, доглядав вас, —



Де ж мені вас діти?



В Україну ідіть, діти,



В нашу Україну,



Попідтинню сиротами,



А я — тут загину.



Там найдете щиру правду,



І слово ласкаве.



Там найдете щире серце,



А ще, може, й славу…



Привітай, же, моя ненько,



Моя Україно,



Моїх діток нерозумних.



Як свою дитину.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Свої вірші Т. Шевченко називав "думками", "думами". Будучи далеко від України, в холодному, похмурому Петербурзі, поет сумував за рідним краєм, вболівав за його долю, страждав від того, що українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом підтримати і своїх земляків, нагадати їм про славні традиції козацької вольниці. Він став на захист жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівався, що "найдеться дівоче серце, карі очі. Що заплачуть на сі думи", тоді він буде щасливий. Своє палке слово, "квіти", "діти" поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: "В Україну ідіть, діти, В нашу Україну".

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар