Шевченко Тарас
КАВКАЗ Искреннему моему Якову де Бальмену Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных… Иеремии. Глава 9, стих
* * * Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина І в білій свитині З біленької хати Вийшла
Тарас Шевченко ЗАПОВІТ (В автографі Шевченка заголовка нема) Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі
* * * Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька – Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть з сього світа. Якби були
* * * За байраком байрак. А там степ та могила. Із могили козак Встає сивий, похилий. Встає сам уночі, Іде в степ, а йдучи Співа, сумно співає: