Шевченко Тарас
Тарас Шевченко N. N. Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люди, що одпочинуть, А я дивлюся… І серцем лину В темний садочок на Україну; Лину
Тарас Шевченко СЕСТРІ Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: – Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі? – І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку,
Тарас Шевченко Причинна Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав,
Тарас Шевченко ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ В Путивлі-граді вранці- рано Співає-плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. – Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав
Тарас Шевченко *** Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той – сестру, а найменший –