Люблю я проходити помалу… – Олена Теліга

Люблю я проходити помалу

В час, коли засвітять ліхтарі,

По старому празькому цвинтарі,

Скрізь подвір'я й вулички старі.

Всі будинки таємничо строгі,

Заховали спогади свої

Про блискучі лицарські остроги,

Про криваві лицарські бої.

Може, в домі недалеко Влтави,

Там, де у шоломі голова,

Вирішалися великі справи,

Говорилися святі слова.

Так, як в казці, в чарівному колі,

Спить будинків неприступний ряд,

Не дізнатися мені ніколи,

Що було багато літ назад!

Далі, далі до старого дому,

Де горить блакитнуватий світ,

Площа там – хвилююче знайома,

І до себе вабить темний вхід.

Та душа все згадати не може,

Де я бачила оце вікно,

Пригадую… в цьому домі… Боже!

Я жила колись давно… давно!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: