Люблю я проходити помалу
В час, коли засвітять ліхтарі,
По старому празькому цвинтарі,
Скрізь подвір'я й вулички старі.
Всі будинки таємничо строгі,
Заховали спогади свої
Про блискучі лицарські остроги,
Про криваві лицарські бої.
Може, в домі недалеко Влтави,
Там, де у шоломі голова,
Вирішалися великі справи,
Говорилися святі слова.
Так, як в казці, в чарівному колі,
Спить будинків неприступний ряд,
Не дізнатися мені ніколи,
Що було багато літ назад!
Далі, далі до старого дому,
Де горить блакитнуватий світ,
Площа там – хвилююче знайома,
І до себе вабить темний вхід.
Та душа все згадати не може,
Де я бачила оце вікно,
Пригадую… в цьому домі… Боже!
Я жила колись давно… давно!