Теліга Олена

Ніч була розбурхана та тьмяна, Вітер грав і рвав пом’яті струни, Я пила самітньо аж до рана Темну розпач — найгіркіший трунок. А під ранок, зором помертвілим Розгорнувши

НЕПОВТОРНЕ СВЯТО Гарячий день — і враз достигне жито І доп’яніють обважнілі грона. Він ще незнаний, ще непережитий Єдиний день — мого життя корона. І що це буде

"Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби — спокійний і суворий, Душі не плутай у горіння тіла, Сховай свій біль. Стримай раптовий порив". Але для мене

Не любов, не примха й не пригода — Ще не всьому зватися дано! Ще не завжди у глибоких водах Відшукаєш непорушне дно! І коли твоя душа воскресла Знову

НАПЕРЕДОДНІ Олегові Ш I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається — весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки. Тоді вдаряють спінені думки