Детальний Аналіз «Слово про похід Ігорів»

Детальний Аналіз

«Слово про похід Ігорів»

«Слово про похід Ігорів» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Автор: невідомий.

Рід літератури: ліро-епос.

Жанр: ліро-епічна героїчна поема (на думку деяких літературознавців, це повість, літописна повість).

Тема: зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Ідея»: заклик руських князів до єднання в боротьбі проти ворогів Руської землі; засудження князівських міжусобиць.

Ідея виражена в «золотому слові» Святослава.

Головні герої: князь Ігор; Ігорів брат Всеволод Святославич, князь курський і трубецький; Ігорів небіж Святослав Ольгович, князь рильський; дружина Ігоря —- Ярославна; половці: Овлур, Гзак, Кончак.

Центральним образом твору виступає Руська земля, її жива історія.

Композиція: простежуються, хоча не позначаються, частини: вступ, або заспів, основна частина і закінчення, або кінцівка:

  • вступ (пісня Бояна) — роздуми автора над манерою описування подій;
  • основна частина (кілька оповідань):
  1. виступ Ігоревої дружини;
  2. похід;
  3. битви з половцями;
  4. сон і «золоте слово» Святослава;
  5. «плач Ярославни»;
  6. втеча Ігоря з полону;
  • закінчення (величання Ігоря, князів і дружини)

Основні сюжетні елементи «Слово про похід Ігорів»:

  • експозиція: підготовка Ігоря з дружиною князів до військового походу, зловісні знаки;
  • зав ’язка: битва з половцями
  • кульмінація: поразка руської дружини; Ігор, Всеволод, Володимир, Святослав потрапили в полон;
  • розв ’язка: втеча Ігоря з половецької неволі.

Особливості композиції «Слова…»: недотримання хронологічної послідовності в розповіді, розлогі високохудожні описи природи, авторські публіцистичні роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле, переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо). Змістовно-композиційним центром твору є «золоте слово» Святослава.

Художній напрям «Слово про похід Ігорів»: орнаменталізм.

Примітки: Перший переклад твору українською мовою належить М. Шашкевичу. У другій половині XIX ст. переклади та переспіви «Слова…» здійснили: І. Вагилевич, С. Руданський, Т. Шевченко, І. Франко, Ю. Федькович та ін.; у XX ст. — М. Зеров, Н. Забіла, В. Шевчук, П. Тичина, А. Малишко, М. Рильський та ін.

«СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ»

На зміну монументалізму прийшов новий напрям — орнаменталізм. Зразком творів цього напряму є героїчна поема «СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ».

Невідомий автор в основу свого знаменитого твору поклав подію, про яку розповідає літопис «Повість минулих літ»: новгород-сіверський князь Ігор, який не брав участі у переможних походах київського князя Святослава Всеволодовича 1183 і 1184 рр. проти половців, виступив проти них j наступному, 1185, році разом із братом Всеволодом (князем курським), племінником Святославом Ольговичем (князем рильським) та сином (князем Володимиром з Путивля).

Першого травня біля річки Дінця вони побачили затемнення Сонця — «сонце, стояще яко місяць». Князь Ігор знав, що «єсть недобро знаменіє се», проте продовжував похід. У першому бок Ігор здобув перемогу, власне, без бою. Через день половці зібрали свої сили і почалася криваве битва на річці Каялі, у якій русичі були переможені. Живими залишилися небагато воїнів. Князі потрапили в полон. Горе розлилося по Руській землі. Так про цю подію розповідає літопис. Автст «Слова» використав це літописне оповідання, змінюючи тільки місце дії. Проте він не обмежив; і описом воєнних подій, а поставив собі за мету осудити княжі міжусобиці, утвердити необхідність єднання Руської землі.

«Слово…» було написане за свіжими слідами невдалого походу Ігоря.

Сюжет. Похід князя Ігоря разом із братом Всеволодом, незважаючи на пророче затемненні Сонця (тут також подано детальний історичний екскурс у минуле Русі) — лихі віщування природи, другий бій і поразка війська Ігоря — плач руських жінок — віщий «мутен сон» київського князі Святослава та його «золоте слово, зі сльозами змішане», звернене до руських князів, — плач Яро- славни в Путивлі на валу, звертання її до сил природи — князь Ігор у полоні — утеча його з нево.~ з допомогою Овлура — погоня половців за князем -— зустріч на рідній землі й уславлення Ігоря і» його дружини.

Отже, темою «Слова про похід Ігорів» — пам’ятки давньої української літератури періоду Київської Русі — є зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Цей твір пронизаний ідеєю, вираженою у «золотому слові» Святослава, — закликом руських князів до єднання в боротьбі проти ворогів Руської землі; засудження князівських міжусобиць.

Щодо з’ясування жанру «Слова…» одностайності немає. Твір поєднує в собі елементи двож жанрів — поетичного і прозового. В епічну оповідь про Ігорів похід вплітається поетична .мелодії плачу Ярославни. Перші видавці називали його героїчною піснею. Поема починається піснею сл а- ви Бояна і завершується прославленням героїв. У самому тексті «Слова…» цей твір тричі має назв} пісні («початися ж оцій пісні по билицях часу нашого», «співати було б пісню Ігореві», «заспівавши пісню старим князям, потім і молодим співати»), один раз — повісті («почнем же, браття, повість оцю») і в заголовку — слова. Інші дослідники називали його старовинним віршем, римованою прозою, ораторським твором. Сучасні вчені відзначають, що тут наявні яскраво виражені епічні елементи, сильний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція, що дає підстав} вважати цей твір ліро-епічною героїчною поемою (на думку деяких літературознавців, це повість, літописна повість).

Композиція «Слова…» має свої особливості. Чітко простежуються, хоча не позначаються, його частини: вступ, або заспів, основна частина і закінчення, або кінцівка. Заспів і кінцівка споріднюють твір з народними думами. Матеріал, об’єднаний подіями, відмежовується відступами між окремими смисловими фрагментами. У вступі безіменний автор роздумує, у якій манері описувати події. Основна частина — це кілька оповідань про виступ Ігоревої дружини, похід, битви з половцями та про події, пов’язані з поразкою русичів: «золотий сон» Святослава, «плач Ярославни», втеча Ігоря з полону. Кінцівка — величання Ігоря, князів та дружини. Особливістю композиції «Слова…» є розлогі високохудожні описи природи та недотримання хронологічної послідовності в розповіді, авторські публіцистичні роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле, переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо).

Експозиція: підготовка Ігоря з дружиною князів до військового походу, зловісні знаки.

Зав ’язка: битва з половцями.

Кульмінація: поразка руської дружини; Ігор, Всеволод, Володимир, Святослав потрапили в полон.

Розв’язка: втеча Ігоря з половецької неволі.

Основними персонажами «Слова…» є захисники Руської землі, передусім князь Ігор, мужній, але нерозсудливий; його син, Володимир Ігоревич, князь путивльський; Ігорів брат Всеволод Свя- тославич, князь курський і трубецький; небіж Ігоря Святослав Ольгович, князь рильський; а також дружина Ігоря — Ярославна.

Хоча у творі йдеться насамперед про князя Ігоря, центральним образом твору виступає Руська земля, її жива історія. Один епізод з цієї історії спонукав автора до найширших узагальнень. Він не забув нікого —- оспівав князів, дружинників, чоловіків та жінок. Творча уява дала авторові «Слова…» можливість побачити величезні простори рідної землі від берегів Чорного моря до Новгорода і від Волги аж до Карпат. І що ширше охоплено рідну землю гострим зором оповідача, то конкретнішим, життєвішим стає її образ.

ДУМКИ ПРО ТВІР

Найповніше у творі розкрито образ князя Ігоря. Це руський князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. Чесний і відвертий, гордий і відважний. Це лицар, що зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «Лучче ж бо потятим бути, -— каже він, — аніж полоненим…» Вислів цей став крилатим. Надзвичайну мужність і рішучість Ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. Хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення Сонця? А Ігор вирушає! Хоробрість Ігоря не раз відзначає також Святослав, називаючи його сміливим соколом. Ігоря не лякає страшна небезпека; б’ючись до останнього, він завертає полки, що починають відступати.

Рейтинг
( 3 оцінки, середнє 4.33 з 5 )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі: 1
  1. Софія

    Велике дякую усім хто робив цей паспорт!!! Я в 9 класі і читати по 12-24 книги за літо неможу, но ваш сайт мене дуже сильно допомагає будласка робіть більше таких чудових літературних паспортів.
    Ще хочу сказати що нехватае закріпленого відео. А так все чудово :)

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: