ОСТАП ВИШНЯ (ПАВЛО ГУБЕНКО)
(1889-1956)
Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Закінчив початкову, потім — двокласну школу в Зінькові.
Навчався в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1907 р. Працював фельдшером: спочатку — в армії, а згодом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці. 1917 р. вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав журналістську та літературну роботу.
З 1919 р. почав писати фейлетони. Цього ж 1919 р. разом з іншими ентузіастами українського відродження потрапляє до Кам’янця-Подільського, звідки повертається навесні 1920 р. Восени журналіста заарештовують, але ніяких доказів вини не знаходять, тому у квітні 1921 р. П. Губенка випускають із в’язниці.
Псевдонім Остап Вишня з’явився в літературі у 1921 р. Новий письменник-дотепник став відомий усій Україні.
Літературна спадщина Вишні — це насамперед тисячі гуморесок у щоденній пресі на всі теми дня — усмішки, або «реп’яшки», як назвав їх сам автор. На вимогу читачів їх видавали окремими збірками. До початку 1930 р. тираж книжок Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри.
У грудні 1933 р. Остапа Вишню знову заарештовано. Його було звинувачено у підготовні терористичного акту. Письменника засудили до смертної кари, але потім вирок замінили десятьма роками ув’язнення в північних таборах. Його письменник відбував у Чиб’ю Ухто-ПечОрського табору. Остапові Вишні пощастило вижити.
Тільки у 1944 р. він повертається додому і продовжує писати.
Помер Остап Вишня у 1956 році.
Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменника — розвінчання вад людини і суспільства.