Зеров Микола

СУНИЦІ Верхами сосон шум іде розлогий І хмарою пухнатою темнить Високий день і осяйну блакить; У буйних травах плутаються ноги. Отак би тут упасти край дороги, Примкнувши вії,

СОН СВЯТОСЛАВА Я бачив сон. Важенних перел град На груди сипали мені, старому, Вдягали в довгу, чорну паполому, Давали пити не вино, а чад. Я зір будив —

СОН В сірій імлі попідземній, понад потоком Летейським, В травах без запаху стрів я молодий асфодел. «Бідна рослино! Чому з усіх непривітаних сонцем Ти найдорожча мені? Що ти

ОБРИ Секвестратор їде в село за податками… Весна цвіте в усій красі своїй, Вже одгриміли Зевсові перуни, Дощу буйного простяглися струни, Зазеленів сподіваний рижій. На полі котяться зелені

ЛОТОФАГИ Одіссея, IX, 82 — 104 З-під Трої і кривавого туману, Від чорних днів ненатлої війни Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні плеса тихого лиману. І там