Іван Франко - Зів'яле листя

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Ivan_franko_ziv_yale_listya.docx)Ivan_franko_ziv_yale_listya.docx50 Кб4924
Скачать этот файл (Ivan_franko_ziv_yale_listya.fb2)Ivan_franko_ziv_yale_listya.fb275 Кб2907

«Зів'яле листя» — збірка творів Івана Франка. Вона є зразком інтимної лірики. Написана протягом 1886 - 1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».
В цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.
Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.

Iван Якович Франко

"ЗІВ'ЯЛЕ ЛИСТЯ"

(1896)

    Перший жму­ток (1886-1893)

    

***

    

    Не знаю, що ме­не до те­бе тяг­не,

    Чим вча­ру­ва­ла ти ме­не, що все,

    Коли пог­ля­ну на твоє ли­це,

    Чогось мов щас­тя й волі сер­це праг­не

    І в груді щось ме­ту­шиться, не­мов

    Давно за­бу­та згад­ка піль зе­ле­них,

    Весни і квітів, - мо­ло­да лю­бов

    З обійм ви­хо­дить гро­бо­вих, сту­де­них.

    Себе я чую сильним і свобідним,

    Мов той, що вир­вав­ся з тюр­ми на світ;

    Таким ве­се­лим, щи­рим і лагідним,

    Яким я був за давніх, давніх літ.

    І, поп­ри те­бе йду­чи, я дри­жу,

    Як пе­ред злою не дри­жав судьбою;

    В твоє ли­це три­вож­но так гляд­жу, -

    Здаєсь, ось-ось би впав пе­ред то­бою.

    Якби ти сло­во про­рек­ла мені,

    Я б був щас­ли­вий, на­че цар мо­гу­чий,

    Та в серці щось пор­ва­лось би на дні,

    З очей би сліз потік по­ляв­ся рву­чий.

    Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,

    І при­язнь му­си­ла б нам на­до­ку­чить,

    В житті, ма­буть, ніщо нас не спо­лу­чить,

    Роздільно нам прий­деться і вми­рать.

    Припадком лиш не раз те­бе ви­даю,

    На ме­не ж, пев­но, й не зир­ну­ла ти;

    Та прецінь аж у гріб мені - се знаю -

    Лице твоє прий­деться до­нес­ти.

    

***

    

    Не бо­юсь я ні бо­га, ні біса,

    Маю сер­ця гіпо­те­ку чис­ту;

    Не бо­юся я й вов­ка із ліса,

    Хоч не маю стрілецько­го хис­ту.

    Не бо­юсь я царів-дер­жи­людів,

    Хоч у них є сол­да­ти й гар­ма­ти;

    Не бо­юсь я людських пе­ре­судів,

    Що пот­рап­лять і ду­шу пор­ва­ти.

    Навіть гнів твій, дівчи­но-зірнич­ко,

    Не ля­кав ме­не ні крихітки:

    Я люб­лю те рум'янеє лич­ко

    І розіскрені очі-красітки.

    Лиш ко­ли на те лич­ко чу­до­ве

    Ляже хма­рою жалісна ту­га,

    І бо­лю­ще дри­жан­ня нер­во­ве

    Ті ус­точ­ка зціплить, як ша­ру­га,

    І докір десь у горлі про­па­де,

    І в зне­силлі опус­тяться ру­ки,

    І бла­гає підмо­ги, по­ра­ди

    Прошибаючий пог­ляд роз­пу­ки,

    Отоді моє сер­це стис­кає,

    Мов кліща­ми, хо­лод­на три­во­га:

    Біль німий ме­не більше ля­кає,

    Ніж всі гро­ми й злих сил пе­ре­мо­га.

    

***

    

    Раз зійшли­ся ми слу­чай­но,

    Говорили кілька хвиль -

    Говорили так зви­чай­но,

    Мов кра­яни, що не­чай­но

    Здиблються з-за трьохсот миль.

    Я пи­тав про щось та­кеє,

    Що й не варт бу­ло пи­тать,

    Говрив щось про ідеї -

    Та зовсім не те, не теє,

    Що хотіло­ся ска­зать.

    Звільна, сти­ха ти, о пані,

    І роз­суд­но річ ве­ла;

    Ми розс­та­лись, мов нез­нані,

    А мені ти на про­щанні

    І ру­ки не по­да­ла.

    Ти кив­ну­ла го­ло­вою,

    В сінях скри­ла­ся як стій;

    Я ж мов одурілий стою

    І без­си­лий за то­бою

    Шлю в по­го­ню пог­ляд свій.

    Чує сер­це, що в тій хвилі

    Весь мій рай був тут - от­се!

    Два-три сло­ва, щирі, милі

    І га­рячі, бу­ли б в силі

    Задержать йо­го на все.

    Чує сер­це, що прог­ра­на

    Ставка вже не вер­не знов…

    Щось ще­мить в душі, мов ра­на:

    Се блідая, го­рем п'яна,

    Безнадійная лю­бов.

    

***

    

    Твої очі, як те мо­ре

    Супокійне, світля­не;

    Серця мо­го давнє го­ре,

    Мов пи­лин­ка, в них то­не.

    Твої очі, мов кри­ни­ця

    Чиста на пер­ловім дні,

    А надія, мов зірни­ця,

    З них проб­лис­кує мені.

    

    16.IV 1883

    

"НЕ НАДІЙСЯ НІЧОГО"

    

    Як ти мог­ла ска­за­ти се так рівно,

    Спокійно, твер­до? Як не зад­ри­жав

    Твій го­лос в горлі, сер­це в твоїй груді

    Биттям три­вож­ним не зглу­ши­ло ті

    Слова страшні: "Не надійся нічо­го!"

    Не надійся нічо­го! Чи ти знаєш,

    Що ті сло­ва - най­тяж­чая про­ви­на,

    Убійство сер­ця, ду­ху і ду­мок

    Живих і не­на­род­же­них? Чи в те­бе

    При тих сло­вах не во­рух­ну­лась совість?

    Не надійся нічо­го! Зем­ле-ма­мо!

    Ти, світе яс­ний? Тем­но­то нічна!

    Зірки і лю­ди! Чим ви всі те­пер?

    Чим я те­пер? О, чом не пил без­душ­ний?

    Чом не той камінь, не во­да, не лід?

    Тоді б не чув я пек­ла в своїй груді,

    І в мізку моїм не вертів би нор

    Черв'як не­си­тий, кров моя ки­пу­ча

    В га­рячці лютій не дзво­ни­ла б вічно

    Тих слів страш­них: "Не надійся нічо­го!"

    Та ні, не вірю! Злу­да, злу­да все1

    Живущої во­ди в напій мені

    Ти до­ли­ла, а жар­том лиш ска­за­ла,

    Що се от­ру­та. Бо за що ж би ти

    Могла вби­вать у ме­не ду­шу й тіло?

    Ні, ні, не вірю! В хви­лю ту, ко­ли

    Уста твої ме­не вби­ва­ти ма­ли, -

    Лице твоє бліде, три­вожні очі,

    Вся стать твоя трем­тя­ча, мов мімо­за,

    Все мо­ви­ло мені: "Не вір! Не вір!"

    Ти доб­ра, щи­ра! О, не ошу­каєш

    Мойого сер­ця гор­дості лус­кою!

    Я зро­зумів те­бе! Ти доб­ра, щи­ра!

    Лиш бурі світу, роз­ча­ро­вань му­ки

    Заволокли те­бе отим ту­ма­ном.

    І в серці своїм знов я чую си­лу

    Розсіяти ту­ман той, теп­ло­тою

    Чуття і жа­ром дум­ки поєдна­ти

    Теб з жит­тям - і в відповідь тобі

Сторінка 1 з 6 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 > У кінець >>

Пошук на сайті: