На шляху (СКОРОЧЕНО) – Богдан-Ігор Антонич

Обплетений вітрами ранок



шугне, мов циганя, з води



і на піску кричить з нестями,



обсмалений і молодий.







Ріка зміяста з дном співучим,



хвилясто хльостають вітри,



і день ховає місяць в кручу,



мов у кишеню гріш старий.







Клюють ліщину співом коси,



дзвенить, мов мідь, широкий шлях.



Іде розсміяний і босий



хлопчина з сонцем на плечах.







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Богдан-Ігop Антонич — майстер незвичайних порівнянь та асоціацій. Ранок у нього — "обсмалений і молодий", "як циганя". День ховає місяць у кручу, "мов у кишеню гріш старий". Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день, хлопчина молодий "із сонцем на плечах". Ми легко уявляємо собі і ту дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля така красива, і життя таке прекрасне.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: