Критика «Різдво» Антонич
У справжньому шедеврі лірики — поезії «Різдво» — Б.-І. Антонич християнську місію проектує на Лемківіцину, з її язичницькими повір’ями й поклоніннями. В українському середовищі розігрується біблійне дійство, бо лемки уподібнюються до волхвів: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто подарували хліб. У поезії «Різдво» бачимо не нове потрактування Біблії, за якою «народився Бог на санях в лемківськім містечку Дуклі», а показ того, що духовність не має географічного окреслення: лемки так само шанують Бога, як і віруючі в Єрусалимі. Кожна людина здобуває первісні знання там, де народилася, а сам автор уперше почув про Бога і Діву Марію саме на Лемківщині, тож і не дивно, що на свято Різдва прийшли не Три Царі, а «лемки у крисанях і принесли місяць круглий».
Справді, на Різдво лемки з хлібом і свяченою водою обходять обійстя і освячують його. Поганський місячний знак — «золотий горіх» — опиняється у долоні Марії, котра тільки здогадується, які випробування доведеться витримати її Синові. Залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську і пантеїстичну традиції, робить іншим власне світосприйняття.