Ніж у Сонці – Іван Драч

Вона принесла меду на дорогу.

Встав голова з могили і прощався.

Він став землею вже наполовину:

"Ти вмреш у небі,

в Сонці вмреш, синочку".

І Залізняк приніс мені в дорогу

Свого веселого й наївного коня,

Що гривою патлатив і зорив

Білком прозріння на пекельне небо.

Йшла Соломія-скрипка. Біля персів

Вона тримала зоряного сина.

Він годувався молоком прощання

І дико й жахно позирав на сонце.

А стартовий майдан

був величезним серцем,

Навстіж одчиненим. Мене покинув біс.

Його ножа підлоти я пізнав

У зблідлому пораненому Сонці.

Дивилося воно в мої незрадні очі…

Спасибі вам за смуток планетарний,

Мої премудрі й нерозумні люди.

Спасибі вам за те, що я – ваш брат.

Дивіться серцем – спалахну я скоро.

А чорний ніж впаде на білі руки

Моєї матері,

Коханої моєї

Шовковим трауром.

На золотім щиті палаючого Сонця

Умру я переможцем.

Прощавайте!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: