І десять ось хлібів, і сира десять плесканок,
І занеси братам аж там, де теребінтовий горбок.
Віддай се зверхнику для них і розпитай самих,
Як їм поводиться, і знак щоб ти приніс від них".
Покинув череду Давид на інших сторожів,
А вранці вирушив на місце бою до братів.
А як на місце те з хлібами й живністю прибув,
Четвертий день уже від того дня минув,
Коли уперве виступив могутній Голіат,
І не вгавав щодня противника до бою визивать.
Стояло військо ізраїльське вже у бойових рядах,
Коли Давид із живністю до табору надтяг.
Віддавши завідателю все те, що для братів своїх
Привіз, він між ряди відвідать їх побіг.
І поки з ними розмовляв та про здоров'я їх питав,
Знов Голіаф філістянин перед рядами своїх став.
Звичаєм своїм найсмілішого на двобій кликав він, –
Та що втікав від нього кождий, слав їм лайку наздогін.
Чув се Давид і бачив се і став у земляків питать:
"Що се за муж, чого кричить, і чом усі вони мовчать?"
І відповів йому один з ізраїльтян. "Та от, сей муж
Звесь Голіаф, він філістин, а так кричить, бо вельми дуж.
Вже п'ятий день одного з нас на двобій визиває він,
Та гонить страх кождого з нас, а він шле лайку наздогін.
Володар наш уже велів по краю всім оголосить:
Хто вб'є його у двобою, той всього матиме досить:
Достатком збагатить його або надасть високу власть,
А як захоче, то й дочку свою за нього дасть".
Се чуючи, до зібраних промовив голосно Давид:
"Та хто ж той необрізаний, що Ізраїля ганьбить?
Невже ніхто з Єгови слуг супроти нього стать не міг?
Коли не стало духу в вас, готов один я стать за всіх".
На се промовив Еліаб, найстарший брат його, нерадо:
"Чого тебе тут принесло? І на кого лишив ти стадо?
Легкодух ти і вітрогін! Все щось тобі пустеє сниться!
Того, мабуть, сюди лиш біг, аби на битву подивиться".
Давид сказав: "Отець прислав мене для вашої потреби,
А те, що я до сих сказав, сказав до них, а не до тебе".
Не мовлячи нічого більш, Давид у руку бук узяв,
П'ять камінців гладких знайшов в потоці і в торбину вклав,
І пращу держачи в руці, пішов напроти філістина.
Сей, бачачи його, спитав у чури: "Що се за дитина?"
А як наблизився Давид, рік Голіаф: "Куди грядеш?
А що то, чи я пес тобі, що з бучком ти на мене йдеш?"
На те Давид сказав: "Іду з тобою стати до двобою,
Щоб доказать тобі, що ані раз нема страху в мені перед тобою".
"Та кроть же мать твою! Малий, чи ти здурів? –
Сердито велетень та грізно відповів. –
Та я ж тебе сей час на штуки посічу,
А м'ясо й кісточки на жир воронам розмечу".
На те йому Давид ні слова не сказав,
Лиш миттю камінець один із торби взяв,
На пращу положив і свиснув, замахнув,
Гостинця велетню в саме чоло дмухнув.
І камінь проламав чоло і в голові застряг умить, –
І ось препишний Голіаф, мов дуб повалений, лежить.
Давид прибіг тоді і з піхви в нього витяг меч,
І для безпеки голову йому відсік від плеч.
Тоді відкинув меч до велетневих ніг,
Ухопив голову і з нею до своїх побіг.
Дивився здалека Саул на все те діло,
Як пастушок малий ішов до Голіафа сміло.
А як від камінця враз велетень на землю впав,
У воєводи свого Абнера Саул, дивуючись, спитав:
"Се що таке? Чи ти його туди післав?"
Відмовив Абнер: "Свідок бог, мій пане, –
Не знаю, хто він. Та він зараз тут ось стане".
І як лише Давид між військом опинився,
То Абнер назустріч до нього поспішився.
Перед володарем Давид негайно став, –
І дивувавсь Саул і хлопця запитав:
"Хто ти і відки ти?" Давид на се одвітив:
"Я син твого слуги Ішаї Бетлегеміти".
Писано д[ня] 11 мая 1914.
І тут, як при оповіданні ч. XXI, не маємо потреби допускати літературну запозику пізнішого оповідання від давнішого ані подавати в сумнів історичність одного й другого. Ні в однім, ні в другім нема нічого такого, що не було би можливе в дійсності. При всій схожості многих подробиць та самої основи обох оповідань бачимо також деякі досить важні різниці, а головно ту, що молодий, малосилий пастух старогебрейського оповідання в староруськім замінений молодим, але незвичайним силачем. Щоправда, гебрейська традиція пізніших часів надала Давидові надзвичайну силу, бо заставила його в розмові з Саулом перед стрічею з Голіафом хвалитися, що коли на його стадо нападе лев або тигр, він зараз біжить і палицею вбиває хижого звіра. Сю подробицю, як і деякі інші в тім біблійнім оповіданні, я пропустив у своїй пе[ре]робці, вважаючи їх пізнішими додатками, що затемняють основу старого оповідання.
Писано д[ня] 25 мая 1914.
1 Р[укопис]: над.
2 Р[укопис]: стосторону.
3 Над сим словом у р[укопису] дописано: из.
4 Р[укопис]: разииодоша.
5 Р[укопис]: у рядку перечеркне[не] сля.
6 Р[укопис]: се слово в тексті замазано, а збоку коло хрестика дописано: кожу.
7 Р(укопис): славь.