То славетна родина: старшого брата Степана Тимошенка звуть батьком амери-канської прикладної механіки, середульший Сергій – міністр УНР, знаковий архітектор, посол і сенатор польського сейму, молодший Володипир член уряду Рузвельта. А ще Сергіїв син Олександр був головним архітектором Вашингтонського метро та зводив хмарочоси в Нью-Йорку…
Шкода, звісно, що так випало мало їм свій край розбудовувати, більше різні да-лекі краї. Та склалося вже, як склалося, кожен з них свою борозну прокладав, хай навіть і не на своєму полі. Але ж воно, нивка до нивки, в висліді дасть поле загальнолюдське, вічне й невимірне: колись таки поцінують вклад нашого люду у поступ цивілізації світо-вої. Істотно тепер, аби ці імена не розвіялися суходолами європейськими та заокеан-ськими обширами, не привласнювалися нетрудними…