Іван Котляревський
(1769-1838)
Основоположник нової української літературної мови
Народився 9 вересня 1769р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста.
Навчався у дяка. Із 1780 по 1789 вчився у Полтавській духовній семінарії.
У 1789 – 1793 працював канцеляристом, у 1793 – 1796 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.
У 1796 – 1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.
У 1806 – 1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу.
У 1808 вийшов у відставку з орденом святої Анни.
З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян».
У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський сформував у містечку Горошині на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.
У 1817 – 1821 — директор Полтавського вільного театру.
У 1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. Входив до складу полтавської масонської ложі «Любов до істини».
Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1821 року.
Підтримував зв’язки з декабристами.
У 1827 – 1835 — попечитель «богоугодних» закладів.
Помер 10 листопада 1838р. і похований у Полтаві.
Твори:
- поема «Енеїда» (1798) — перший твір нової української літератури, написаний народною мовою
- водевіль «Москаль-чарівник» (1819)
- п’єса «Наталка-Полтавка» (1819)
- «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну»
- Записи про перші дії російських військ у турецьку війну 1806 року (російською мовою)
- кантата «Малороссийский губернский общий хор»
- «Ода Сафо» — переклад на російську мову