Л

Любченко Аркадій Кров   В зимку, вночі, на край великої лісової балки тихо, скрадливо виходили вовки. Вони глибоко загрузали в сніг, бо лише недавно скінчилась заметіль, і довкола

Любченко Аркадій Зяма   Я давно розгубив Їх – завзятих, відважних, молодих … Пішли у ніч, а чи дійшли до ранку – не знаю. Тепер я часто згадую

Любченко Аркадій Вертеп Слово перед завісою Перш за все треба сказати, що сьогоднішнє дійство не має анічогісінько спільного з тим своєрідним розумінням, якого надавали й надають слову «вертеп»

Любченко Аркадій Via Dolorosa   Дні прозорі, як сльоза, останні дні повногрудої блакиті і трепетних кленів, а світанками на опалому листі в садах зацвітає срібна паморозь. По садах,

Любченко Аркадій Чужі І Кошлатий будяк… Жовтий, пересохлий, стебло вже пере гнулося, і заплуталось на ньому кілька останніх скручених листочків. Глянеш — жалко… Але як доторкнешся — вколе,