Олійник Борис
Страшно зустріти смерть. Страшно – не будьмо лукаві, В славі там чи в неславі – Страшно зустріти смерть. Страшно безсило-малим Чути себе перед смертю. Але страшніше, коли Ні
Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом.
РИНГ І гнів, і жах. І білі маски Облич. І злами рук, як ринв. І от затихло. Тільки пласко Лисніє квадратовий ринг. Там не суперник мій, а ворог
Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,— Був місяць май. Сонце пекло. …Мерзли руки. Сизий пил опадав на
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. —