ДМИТРО ПАВЛИЧКО
(1929)
Дмитро Васильович Павличко — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.
Народився 28 вересня 1929 р. у селі Стопчатів (тепер Івано-Франківщина). Початкову освіту здобув у селі Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, відтак — у радянській десятирічці. Від осені 1945 р. до літа 1946 р. був ув’язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА. 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень», після переїзду до Києва працював у секретаріаті Спілки письменників України. Протягом 1971-1978 рр. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт».
Перша збірка поезій «Любов і ненависть» вийшла в 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958), «Правда кличе» (1958). Зокрема вісімнадцятитисячний тираж книжки «Правда кличе» було знищено за вказівкою партійних цензорів. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом — «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994).
Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).
Із 90-х років минулого століття Павличко захопився політикою, виступив одним із засновників Народного руху України, Демократичної партії, його обирали депутатом Верховної Ради, був послом України в Словацькій Республіці та Республіці Польща. Завдяки його клопотанню в центрі Варшави в березні 2002 року було споруджено пам’ятник Тарасові Шевченку.
Дмитро Павличко— один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов’янських мов.
Завдяки зусиллям Д. Павличка вперше українською мовою з’явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (вид. «Дніпро» 1986 р.).
Захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983). У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Бодлера, Гвєздослава, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого, крім перекладів, увійшли й оригінальні сонети Павличка, з’явилося 2004-го у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».
Дмитро Павличко має значний доробок як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика», виданий у 2007 році. Ці праці були написані паралельно до перекладацьких проектів Павличка й слугують коментарем і доповненням його перекладацького доробку.
Д. Павличко удостоєний державних нагород, зокрема за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність — звання Героя України (2004).
За мотивами поеми Д. Павличка створено оперу «Золоторогий олень», на його слова написано реквієм-каддиш «Бабин Яр».
Д. Павличко — автор сценаріїв до фільмів «Сон» (1964, у співавт. з В. Денисенком), «Захар Беркут» (1971), а також автор текстів пісень у фільмі «Роман і Франческа» (1960).
Чимало творів поета покладено на музику, з них найбільшу популярність здобула пісня «Два кольори» (композитор — Олександр Білаш).