Запорожці у короля – Степан Руданський

Приїхали запорожці,

Короля вітають.

Король просить їх сідати,

Козаки сідають.

Сидять собі. В них жупани (1)

Все кармазинові (2),

І самі такі храбренні,

Вуса прездорові.

Задивились на ті вуса

Ляхи препогані.

"Що б їм, — кажуть, — дати їсти?

Даймо їм сметани!"

Поставили їм сметани,

їсти припрошають,

Але наші запорожці

Разом відмовляють:

"Славная у вас сметана!..

Тілько почекайте,

А перше нам, запорожцям,

Щільник (3) меду дайте!"

Дали меду запорожцям…

Вони як поїли,

Так ті вуса прездорові

Вгору й завертіли.

Та й говорять королеві:

"Кажи, ясний пане,

Нехай тепер запорожцям

Подають сметани!"







(1) Жупани — старовинний верхній чоловічий одяг.



(2) Кармазин — старовинне дороге темно-червоне сукно.



(3) Щільник (стільник) — лист, утворений чашечками з воску, що його роблять бджоли для зберігання меду.









Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Гумористичний вірш С Руданського "Запорожці у короля" відтворює епізод, коли придворні польського короля вирішили пожартувати над козаками. Вони пригостили їх сметаною й чекали, що запорожці за мастять нею свої вуса, а вони потім посміються над ними. Але не так вийшло. Кмітливі козаки попросили меду, з його допомогою завертіли вуса догори й спокійнісінько поїли сметану, самі посміявшись над "ляхами препоганими", які в ті часи часто вороже ставилися до українців.