Таблиці «Художні засоби» в літературі
Таблиця №1
| Назва | Визначення | Приклад |
| Епітет | Художнє означення | Прощавайте, сині гори, білії сніги. |
| Алегорія | Зображення відокремленого поняття через конкретні предмети та образи. | Грім розсердився.. |
| Порівняння | Зіставлення двох предметів або явищ із метою пояснити один з них за допомогою іншого. | «Москва, як ріка, загасає …» |
| Іронія | Приховане глузування | Це правду ви кажете, пане! Усі босоногі й голодні — П’яниці, ледащо, злодії І люди ні на що не годні.. |
| Метонімія | Зближення, зіставлення понять за суміжністю позначуваних понять, коли предмет чи явище позначають за допомогою інших слів і понять. | золото у вухах (замість: золоті сережки чи сережки з золота) |
| Гіпербола | Художнє перебільшення, яке використовується, щоб підсилити враження | швидкий як блискавка, блискавичний |
| Метафора | Приховане порівняння, побудоване на подібності або контрасті явищ, у якому слова “як”, “начебто”, “немов” відсутні, але припускаються. | вечір-мулат підійшов до порога. |
| Риторичні питання, оклики | Посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді | «Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними не лаявся!» (О. Пушкін) |
| Анафори | Єдинопочаток | Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, Як тяжко рветься на цій землі Древнє чоловіче коло, Як тяжко зчеплені чоловічі руки, Як тяжко почати і зупинити… |
| Епіфори | Єдність кінцівок | — У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. — У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, — Відрубаємо — і ти будеш щасливий. |
| Градація | Своєрідне угруповання визначень або за наростанням, або за ослабленням експресивно-емоційної сили | “Зросте любов моя, всякчас нова, Люблю ніжніше, мовчки, до нестями”; |
| Антитеза | Протиставлення | Так, тут це все було: і жага до вбивства і жага до любові. (Chr. Wolf, «Kasandra») |
| Інвектива | Різке обвинувачення | Я.Савченко “Репліка” (реп-батл) |
| Панегірик | Різке звеличення | похвальна промова на урочистих усенародних зборах |
| Інверсія | Порушення узвичаєного порядку слів, перестановка частин фрази. | Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив? |
| Алітерація | Повторення приголосних звуків | Тінь там тоне, тінь там десь… |
| Асонанс | Повторення голосних звуків | І день іде, і ніч іде. |
Таблиця №2
Назва | Характеристика | Приклади |
| Епітет | Художнє означення, за допомогою якого автор підкреслює певну властивість чи рису зображуваного об’єкта. | Іменник: «трепет щастя», «вечора синь», «просинь мети»; Прикметник, дієприкметник: «щастя золотого», «стежки, скриті, інтимні», «грім залізний», «синь прозора», «гори найсвятії», «невсипущий мозок», «прив’ялі діброви», «втомлена пісня», «береза плакуча», «світе вольний, несповитий»; Прислівник: «пес доброзичливо скривився», «води ритмічно, невпинно понесли його в своїх гарячих обіймах». |
| Порівняння | В основі — підметна або смислова подібність, схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим. | Сполучники: «круглі хмари, білі, як сніг, жваві, ворушливі, мов живе срібло», «мов зачарований, стоїть Бахчисарай»; Ор.В.: «горами хвилі підійма»; Стверджувальна форма: «…дівчинонька така гарна, як зіронька»; Заперечення: «ой то не зоря — то дівчина моя»; Поширені: «По обидва боки високі, але не круті гребні гір, неначе дві велетенські зелені хвилі на морі піднялися разом, а далі збіглися докупи краями, злилися і тут підскочили вгору білою піною». |
| Метафора | Вживання слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності, аналогії, що міститься в їх семантиці, скрите порівняння, може бути розгорнуте в порівняння. | «Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», «скрізь і завжди він з вояцтвом…», «сплять — вкриваються вітрами», «облетіли надії». |
| Метонімія | Вказівка на окреме явище, за яким передбачаються інші, заміна назви одного предмета назвою іншого на основі тісного зв’язку між ними. | «Радіє Київ рідний мій» (Київ – замість кияни); «І Коллара читаєте з усієї сили, і Шафарика, і Ганка» (Коллара, Шафарика, Ганка – замість назви твору — ім’я автора). |
| Алегорія | Перенесення значень одного кола явищ на інше, напр.. відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів, явищ природи, іносказання. | «Вовк та ягня» (поміщики та селяни, або сильний, жорстокий та слабкий, незахищений). |
| Символ | Заміна абстрактного або узагальнюючого поняття конкретним образом. | Голуб – символ миру, свічка і символ краси(«Є дівчина, якби сюди ввійшла — померкли б всі свічки та всі красуні») і символ життя(«І ось в крові, в багні весільна сукня. І згасла свічка, як твоє життя»), і символ небезпеки («Завчасно ви глузуєте, панове, Дивіться як би свічка ця пожежі нам, бува, не наробила»). |
| Оксиморон | Сполучення слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, і як результат, виникає нове смислове значення (дотепно-безглузде, алогізм). | «Многоголоса тиша», «дзвінка тиша», «вас я боюся, ви трупи живії, мрій наших спільних, любові, надій, вас я боюся — ви, зрадники-друзі…». |
| Іронія | Прихована насмішка. | «На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує», «у всякого своя доля і свій шлях широкий». |
| Гіпербола | Перебільшення. | «Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море», «Тобі я кину всі квітки до ніг…» |
| Літота | Надмірне неприховане применшення. | «О принесіть, як не надію, то крихту радної землі…», «курці по коліно», «це такий чоловік, що в ложці води втопить». |
| Риторичні фігури | Особливі синтаксичні конструкції з виразною авторською інтонацією, з яскравим емоційним забарвленням, посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді. | Запитання: «За що кара? За що мені муки? Кому я що заподіяв?»; Оклик: «Село! Село! Веселі хати!»; Звертання: «І вам слава, сині гори, кригою окуті! І вам, лицарі великі, Богом не забуті!». |
| Рефрени (повтори) | Неодноразове повторення тих самих слів і висловів для підкреслення важливості. | Тавтологія – повторення одного й того ж чи близького за змістом або звучанням слова:«рано-вранці новобранці», «ворон-птах», «сад-виноград». Анафора – повторення слова чи словосполучення на початку речення або віршованого рядка, єдино початок: «Може, то тільки легенда… Може, то казка знадлива… Може, то відьма-гарячка… Може, і в сніжних пустелях…» Епіфора – повторення слова чи словосполучення в кінці рядка або речення:«Свята брама одчинилась. Козака впустили, і знов брама зачинилась, навік зачинилась». |
| Інверсія | Зворот поетичної мови з незвичайним порядком слів. | «Лягло кістьми людей муштрованих чимало», «аби хто-небудь, мислію возросший до мене часом слух свій прихилив», «відношень дивних я знавець тонкий». |
| Антитеза | Протиставлення протилежних понять, явищ, предметів, людських характерів тощо. | «Люди мучились, як в пеклі, пан втішався, мов в раю». |
| Паралелізм | Паралельне зображення чимось подібних предметів. | «Ой річеско, голубонько! Як хвилечки твої — пробігли дні щасливії і радості мої! До тебе, моя річечко, ще вернеться весна; а молодість… не вернеться — не вернеться вона!..» |
| Алітерація | Повторення приголосних звуків. | «Плили хмаринки, немов перлини… Набігли тіні — і… ждуть долини. Пробігли тіні — сумні хвилини.» (Н та Л) |
| Асонанс | Повторення голосних звуків. | «Усе міняється, оновлюється, рветься, рветься, у ранах кров’ю сходить, з туги в груди б’є…» (Е, О, У) |