Аналіз «Contra spem spero!» Українка
«Contra spem spero!» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: медитативна лірика.
Жанр: вірш.
Мотиви: заперечення болю, небажання змиритися з обставинами; оптимістичної віри людини у своє поетичне призначення; незламності духу; світоглядної декларації мужньої людини, яка зробила свій вибір, у повноцінне діяльне життя.
Віршовий розмір: тристопний анапест, перехресне римування.
Художні особливості: вірш побудований у формі драматичного монологу, сповненого схвильованих інтонацій, з відчутними елементами «внутрішньо» діалогізованої мови (із запитаннями й відповідями, зі звертаннями, запереченнями й ствердженнями). Цей монолог передає рух емоцій ліричного героя у бунті проти умов, що душать прагнення молодості повноцінно жити й творити. В основі поезії — контрастні образи, песимістичні й оптимістичні. Поезія побудована на антитезах. Традиційна символіка: нічка невидна — символ похмурого життя, суму; зірка провідна — надія, світло, сподівання; весна золота — передчуття оновлення; квітки на морозі — життя наперекір смерті тощо.
Застосовано прийом градації, де кожна наступна строфа підсилює попередню. Для поезії характерне обрамлення — остання строфа повторює другу. Задопомогою метафори «Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки» свідчить про бажання поетеси прислужитись народові. Назва, що в перекладі з латини означає «без надії сподіваюсь», — оксиморон.
Рух емоцій ліричної героїні йде від болючих запитань (як бути в умовах гострих суперечностей життя?) через пристрасне заперечення перешкод на шляху до справжнього повноцінного життя — і до утвердження бунтарських дій, нескореності й незламності в боротьбі. Лірична героїня починає із проголошення бунтарських прагнень. Основний пафос вірша — накреслення дій ліричної героїні в перспективі: як житиме, діятиме, з якими перешкодами і як боротиметься, здійснюючи свої прагнення.
Художній напрям, стиль: модернізм: неоромантизм.
Примітки: Програмова поезія Лесі Українки входить до збірки «На крилах пісень». В основу вірша покладено міф про сізіфову працю. У такий спосіб Леся Українка висловлює власне життєве кредо: всупереч хворобі й нещастям обов’язково рухатися вперед. Вона вибирає шлях віри, надії, життєвої активності.