Критика «Contra spem spero!» Українка
Поезію «Contra spem spero!», назва якої у перекладі з латинської мови означає «без надії сподіваюсь», написала дев’ятнадцятирічна Леся Українка. Саме в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично) чи перемогти.
Поетеса не скорилася, вона стала на шлях боротьби за перемогу. У поєдинку з підступною хворобою, наперекір зловісним «осіннім хмарам» вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям:
Ця строфа може бути заспівом до всієї поетичної творчості Лесі Українки. Адже письменницька праця — то й справді нелегкий труд («камінь важкий»),
У важких умовах це справді був сізіфів труд. Тому гора, на яку їй потрібно піднятися, «крута, крем’яная». Та все ж поетеса сповнена мрій і сподівань на краще. Вона готова на «вбогім сумнім перелозі» сіяти «барвисті квітки», що символізують надію, доглядати і вирощувати їх. Щирість і глибина переживань за результати своєї праці підкреслено словами: «Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна».
Наведені рядки поезії «Contra spem spero!» засвідчують, наскільки воєдино сплелися особисті настрої авторки з усвідомленням свого призначення як митця та загальносуспільними настроями.
Цікаво, що свою нелегку працю поетеса бажає виконувати без жодних нарікань на лиху долю, з піснею на устах. Жагучі сльози, що ними вона хоче розтопити «кору льодовую міцну», не позбавляють поезію оптимістичного звучання. Леся Українка вибирає шлях віри, надії, життєвої активності. Уже перші строфи вірша сприймаються як вибух протесту проти потьмарення молодих літ сумом, тужінням, проти покори обставинам. Центральний образ цих двох строф — «весна золота». Героїчний бунт проти обставин виражають оксиморони: «крізь сльози сміятись», «серед лиха співати пісні», «без надії сподіватись». Емоційну наснаженість, схвильованість твору підкреслює віршовий розмір — тристопний анапест, ритм якого чітко викарбуваний.
Дивовижним чином Леся Українка єднає контрастні символи, які спонукають до міркувань. Особливо характерним у цьому плані є образ «зірки провідної, ясної владарки темних ночей». Віру в перемогу світла над темрявою, добра над злом підсилює часто вживане слово «буду». Віра і надія на кращу долю завжди супроводжували її твори. Саме з цього приводу поетеса писала: «Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі».
Поезія «Contra spem spero!» — своєрідна програма дій, гімн життю і боротьбі. У ній багатогранно виявились особливості художнього світосприймання Лесі Українки, її життєва концепція як митця, наділеного тонкою душею, і водночас особистості героїчного складу. У поезії поєднуються, щільно переплітаючись, громадянсько-патріотичні, інтимні й пейзажні мотиви. Повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою «весну золоту», стала Дочкою Прометея, а Україна отримала поетесу, що є національною совістю і гордістю.