«Князя бійся всею силою своєю, бо страх перед ним не єсть погуба душі, але власне з того навчишся і Бога боятися. Маловаженнє властей — се маловаженнє самого Бога; хто не боїться законів видимого земного владики, як буде боятися невидимого? Боїться ученик учителевого слова, але більше самого учителя; так само той, хто боїться Бога, боїться й князя, що карає грішних. Бо князь — Божий слуга, милий для милих людей, а кара на злих. Перед князем бійся говорити брехнею, бо Господь погубляє брехунів, але з покорою відповідай йому правду, як самому Господу».
ОПОВІДАННЯ ПРО МИЛОСТИВОГО СОЗОМЕНА
Був один чоловік у Єрусалимі іменем Созомен. Ідучи по городу, одного разу він побачив нищого голого і сумного і, роздягшися, дав йому свій плащ, і пішов у свій дім, бо день клонився вже на вечір. Ліг, і заснув трохи, і побачив у сні, що опинився в пречудовій палаті, повній безмірно ясного світла і багато убраній різними цвітами і всякими деревами. І бачив інші оселі, оброслі згори донизу прекрасними і пахучими плодами, так що гілля дерев гнулось аж до землі, одне краще від другого. Різнопері птахи сиділи по вершках тих дерев, співаючи солодкі пісні і приклоняючися один до одного і не вмовкаючи ані на хвилю, так що голос їх було чути від землі до неба, а дерева хиталися, стоячи у великій ясності, джерела вибухали, граючи різнобарвною веселкою. Коли Созомен придивився сьому, прийшов до нього один юнак, дуже гарний, і мовив до нього: «Ходи за мною».
Він пішов слідом його і прийшли до портика, покритого золотом, і палати дуже славної і гарної. І коли Созомен придивлявся їй, вийшли з палати мужі крилаті, що світилися, як сонце, і винесли чотири скриньки, а кожну з них несло їх чотири. Коли ті пречудні ангели минули двері, Созомен зрозумів, що йдуть до нього. І коли прийшли до того портика, і стали проти Созомена, і, поздіймавши скриньки зі своїх рамен і поставивши їх, ждали на прихід якогось великого пана. І побачив Созомен мужа дуже гарного і вродливого, що, вийшовши із палати, приступив до ангелів, які принесли скриньки, і мовив до них: «Відімкніте скриньки і покажіть сему чоловікові, що йому зберігається за одну свиту, за те, що помилував того й того голого».
1 так відімкнули одну з тих золотих скриньок і почали викладати сорочки, і сукні царські, і плащі гарні різного крою, і простирали перед ним, мовлячи: «Позволь, пане Созомене, чи вгідні тобі на твою вподобу?» А він відповів: «Не гідний я навіть глядіти на тінь тих риз». Вони ж показували йому далі різнобарвні і золоті ризи і дійшло їх число до тисячі. Коли показали йому їх, сказали, що одержить сторицею і наслідує вічне життя за одну свиту. Мовив йому ангел: «Ось кілько добра зготовив я тобі за одну свиту, якою ти одяг мене, бачучи мене голого і змилосердившися. Іди ж і твори так далі, і віддасться тобі сторицею». Чуючи це Созомен, обнятий страхом і радісно мовив до нього: «Чи справді так буде тим, що творять милостиню убогим?» І мовляв йому ангел: «Так, бо кожний, хто одягне убогого, одягне Христа, а хто роздягне убогого, роздягне Христа; хто накормить убогого, той Христа накормить і прийме». Се ж заповідаю тобі: «Не кайся ніколи, давши милостиню бідному, що ти дав йому щось, бо замість плати одержиш подвійну шкоду. Кожний, хто подав милостиню і кається і випоминає, погубить свою плату».
Почувши се, Созомен ободрився і подивувався, чудуючися тим привидом. І подумавши, мовив: «Коли так, то дам і другу свиту убогому». І другої ночі видів той самий сон. І відтоді був дуже милостивий на всіх убогих, так що у всі кінці землі прославилося його милостиве життя і щедроти на кожному чоловіці, і був милий Богу і людям».
Переклад Івана Франка
[1] Друкується за виданням: І. Франко. Із лектури наших предків XI в. І. Збірник Святослава 1076 р. // Стара Україна. — Львів, 1924. — Вип. XII. — С. 179-183.
СЛОВО КСЕНОФОНТА ДО СВОЇХ СИНІВ [2]
Я, чада, речу вам. Від людського життя відійти хочу. Відаю-бо, як У житті цьому жив без лукавства, як від усіх честь мав і любов не сана ради великого, але норову великого. Не дорікнув нікому, не зашкодив, і нікого не обмовив, не позаздрив же нікому. Не розгнівався же ні на кого — ні на мала, ні на велика. Не полишав церкви Божої ні ввечері, ні вранці, ні на полуднє. Не зневажив убогих, не полишив подорожніх і засмучених, не зневажив же ніколи як у темницях ув’язнених, даючи їм потрібне, так і від полону збавляв. Не помислив на чуже добро… Так і ви живіть, чада мої, да і вас Бог ублажить, і довголіття явить і сотворить. Убогих відвідуйте, вдовиць захищайте, немічних милуйте. Осуджувані без правди, не переймайтеся тим. Мир майте з усіма. Паче же за всіх тих, які в пустині, і в печерах, і в пропастях земних, добро творіть. Поминайте монастирі, чорноризців стидайтеся, і чтіте, і милосердствуйте. Матері ж вашій шану віддавайте, і все добро для неї сотворіть. Тоді ви і Господа узрите радуючись і з того возвеселитеся у віках. Усе, скільки маєте, золотом, і сріблом, і ризами, — неімущим подавайте і рабів ваших, як свої чада, любіть і їх милуйте, і старих на волю відпустіть, їжу їм даючи до смерті. І спроста речу: як мене бачите, добро творящого, так і ви творіть, да спасетеся і сподобитеся святих. Матері не забувайте, і волю її творіть, і слухайтеся зі страхом Господнім. Відаю-бо, як діло Господнє будете творити, заповіді Господні зберігати, і Бог миру сього буде з вами.
ПРО МУДРІСТЬ СМИРЕННИХ
Чоловік розумний віру має за закон і за Христовими заповідями ходить, і закон його вірним є. Боляри і судді славні суть, але нема серед них і одного, щоб більший був за богобоязливого.
Раби розумні свободу дістануть. Не премудряйся, творячи діло, і не слався у час туги.
У друга, який підзирає тебе, і у ворога не повідай поради.
Посеред продаючих купно звершиться гріх. Хто не держиться страху Господнього з тщанням — того дім зруйнується скоро.
Відкриваючи таємне, погубиш віру і не знайдеш друга для своєї душі.
Мудрість смиренного вознесе главу його і посеред вельмож посадить його. Спершу навіть не слухай, і не відповідай, і не заходь до бесіди, і на раді грішних не сідай. Мудрості відання і розуму закону — від Господа, і з ним є навіки.
І не всякого чоловіка веди у дім свій і блюдися злодія. Добро сотвори благовірному і дістанеш воздаяння, та не від нього самого, а від Вишнього. Коли в добрі буде муж, то вороги його в печалі будуть. Не йми віри ворогу своєму довіку. І як мідь іржавіє, так і злоба його. І якщо не зменшиться, то поникне. Постав душу свою і хоронися від нього (ворога), і будеш йому, як очищене дзеркало. Не постав ворога у себе, щоб, не оглянувшись на себе, не став на місце твоє. Не постав його одесную себе, щоб не прагнув посади твоєї.
Часу проти себе не рахуй і з кріпшим за себе і з багатшим не знайся. Бо ж як пізнаються горнець з котлом, то поб’ється і сокрушиться. Багатий зобидження сотворив ще й сам прогнівався, убогого ж зобидиш — і сам примолиться. Живи з тим, що маєш. Бо як не маєш, то багатий віддалить тебе від себе, і посміється, і викаже тобі за добро, і посоромить борошном своїм, і наостанок за блазня тебе матиме і залишить тебе. І головою своєю покиває на тебе.
ПРО МЕД
В меду не мужайся, многих-бо погубив мед. Гіркота душевна тим, хто меду багато п’є. На пиру меду не розливай і не зринь його у веселості своїй. Чи старійшиною тебе поставлять — то не підносься, будь серед них, як один із них. Якщо ж послухання буде, то не берися до бесіди і без розуму в пирі не мудруйся, будь, ніби знаєш і мовчиш.
Серед вельмож не тримайся, як рівний, і на іншого, неглаголящого, не дуже зважай. Муж совітливий не зневажить розмислення. Без поради не твори нічого, а коли сотвориш, то не розкаюйся. Не радься з тими, хто підзирає і спокушає тебе. Не радься з страхополохом про брань, з купцем про приложення, з купуючим про купівлю, і з заздрісним про похвалу, і з немилостивим про помилування, і з рабом лінивим про многі діяння. Не покладайся на цих у всякій раді.
ПРО ЗУХВАЛЬСТВО
Із зухвалими не ходи в путь, щоб не встав проти тебе у зухвалості своїй, і в боромлі його погинеш. З ярим не сварися і не ходи з ним крізь пустиню, перед очима-бо його кров — як ніщо є, і не буде кому помогти тобі, і переможе тебе.