До моря – Микола Вороний

МИКОЛА ВОРОНИЙ

ДО МОРЯ

Чолом тобі, синє, широкеє мореї

Незглибна безодне, безмежний просторе,

Могутняя сило – чолом!

Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,

Думками скоряюсь, душею молюся,

Співаю величний псалом.

Міцне, необорне!.. Ні грому, ні хмари

Не страшно тобі, не боїшся ти кари –

Само собі виший закон.

Звабливе, розкішне!.. В тобі й раювання,

І мрія солодка, і втіха кохання,

І любий та лагідний сон.

Прийшов я до тебе змарнілий та бідний,

Проте не чужий, але близький та рідний,

Тобі-бо віддавна я свій, –

І ось я з тобою душею зливаюсь,

В просторі блакитнім на хвилях гойдаюсь,

Втопаю в безодні твоїй!..

Як ти – неосяжне, хитке, таємниче,

Як ти – чарівливе, як ти – бунтівниче,

Така ж і душа у співця;

Тому і до тебе вона так прихильна.

Що пут і кайданів не зносить – і, вільна,

Бурхає, як ти, без кінця.

На пароплаві до Нового Афона.

18.VIII 1901 р.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: