Ох, коли б хто знав, як тяжко… – Віктор Забіла

Ох, коли б хто знав, як тяжко

Так на світі жити,

Як мені тепер прийшлося,

Бозна-що й робити.

Полюбив я дівчиноньку,

І мене дівчина.

\"Дуже люблю\", — побожилась,

Да лиха година,

Що я такий безталанний

На світ уродився:

І сам бідний, і з бідною

Вірно полюбився!

Що ж тепер мені осталось:

Плакать да нудиться

Або вештатись по світу

Да вік не жениться.

Не розлюблю я ніколи,

Гріх на душі буде,

Сам я себе покараю —

Не бог і не люди.

Бо не люди мене звели,

Щоб я став кохати;

Серце з серцем зчепилося,

Трудно розірвати.

Так я про себе гадаю,

Що вік не забуду;

Поки серце б’ється в грудях,

Поки жив я буду,

Не покину тебе, серце,

Дівчинонька мила;

Розлучить мене з тобою

Тільки що могила.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар