Василь Стефаник

(1871-1936)

Майстер психологічної новели

«Як коротко, сильно і страшно пише ця людина.»

Народився 14 травня 1871 року в селі Русів Івано-Франківської області в сім’ї заможного селянина.

У 1880 р. батько віддав до другого класу початкової школи в Снятині.

Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі.

Був виключений з Коломийської гімназії через участь у «Покутській трійці».

По закінченні Дрогобицької гімназії вступив до медичного факультету Краківського Університету.

Поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою у 1900 покинув університет.

У 1904 р. одружився на дочці священика Ользі Гаморак мав трьох синів.

У 1910 р. перейшов батьківський спадок у рідному селі, куди він переїхав і де прожив до кінця життя.

Перші літературні спроби припадають на роки навчання в гімназії; 1897 в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села.

Засновує читальні «Просвіти», як член Радикальної партії агітує на виборах, виголошує палкі промови на вічах, 1908–1918 працює послом австрійського парламенту.

1916 Стефаник повертається до літературної творчості, яка триває до 1933.

Радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 персональну пенсію, від якої, Стефаник у 1933 відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції.

Внаслідок чого його в УРСР аж до 1939 перестали згадувати. Відтоді його видають сфальшовано, представляючи як прихильника радянського ладу.

Помер 7 грудня 1936 року.

Твори :

  • MORITURI
  • Амбіції
  • Ангел
  • Вечірня година
  • Вовчиця
  • Воєнні школи
  • Гріх
  • Давня мелодія
  • Діти
  • Діточа пригода
  • Дорога
  • Засідання
  • Злодій
  • Камінний хрест
  • Катруся
  • Кленові листки
  • Лан
  • Майстер
  • Марія
  • Межа
  • Новина
  • Осінь
  • Палій
  • Підпис
  • Побожна
  • Портрет
  • Похорон
  • Санчата
  • Скін
  • Сон
  • Сини
  • Стратився
  • Суд
  • Такий панок
  • У нас все свято
  • Шкільник
  • Шкода

Корисні матеріали: