Бровченко Володимир
Володи́мир Я́кович Бро́вченко (1 червня 1931— 20 серпня 2013)
Біографії
Вірші
ЧАРІВНИК В рожево-білії папахи Вбира весна розлогий сад: Здаля, немов незнані птахи, На білих ніжках стали вряд Пармен, антонівки, ранети… Природо мила, чарівна! Зберись отут усі поети –
ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ Жив у нас на селі коло яру Незвичайний Роман — чарівник. Хоч насправді, які вже там чари. Гречкосійний собі чоловік Мав якусь таємничу планиду – Хто б
ДВА ХЛОПЧИКИ Два хлопчики в зелену пору року До лісу вийшли,— вікових дібров. Один із них прискалив миттю око Й прикинув діловито: «Скільки дров?» А навкруги і щебетало,
ВІРШИНКИ ДИВНІ — ДОБРІ Й ПРОТИВНІ *** Якось зустрілись Біл з дебілом, Щоб визначить, де чорне, а де біле, Та поділити все навпіл. Поговорили любо-мило… Звідтоді став дебіл
ВІДБОЛІЛИЙ ЦВІТ *** То завжди так було в Україні, Яку, на диво, завойовники не добили: На руїні Вискакували, як у Кіо із скрині, Або ліліпутики, або дебіли. Правда,