Цап – Євген Гребінка

«Мабуть, нема уже на світі правди!

Мабуть, вона уже за море утекла!

Чим я од Муцика поганший, справді?

А пані те щеня учора привезла,

Сьогодні вже йому і дзвоник почепили,

Да як моторошно він бряжчить,

Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить

Та гавкає на мир щосили!»-

Так навіжений на ввесь окіл гукав.

Хазяїн, річ таку почувши

(А по-цапиному він дещо розмишляв),

Йому дзвінок на шию намотав.



Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши,

Махнув борідкою, замекав, заскакав

І геть-то честію такою запишався,

Да швидко став їй не рад:

Бо тільки Цап стрибне у панський сад,

На шиї дзвін – дзень-дзень! – народ заворушився,

І гостя в три шия в кошару мусять гнать.

Прийшлось бідасі пропадать.

Пройшло йому те врем'я, що бувало,

Майнув де здумавши, куди б то не попало,

Поїв, пообгризав – і слід пропав,

А вибіга і долинки, і гори,

Де був – то пожививсь; ніхто того не знав.

Еге, я правду вам казав:

Нащо було Паньку прохаться в прокурори».

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: