Українська мелодія (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) – Євген Гребінка

Євген Гребінка

Українська мелодія

"Ні, мамо, не можна нелюба любить!



Нещасная доля із нелюбом жить.



Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!



Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!"







"Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?



Мені в домовину лягати пора.



Як очі закрию, що буде з тобою?



Останешся, доню, одна, сиротою!







А в світі якеє життя сироті?



І горе, і нужду терпітимеш ти.



Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу.



Стогнать під землею, як горлиця, стану"





"О мамо, голубко, не плач, не ридай,



Готуй рушники і хустки вишивай.



Нехай за нелюбом я щастя утрачу;



Ти будеш весела, одна я заплачу!"







Ген там, на могилі, хрест Божий стоїть.



Під ним рано й вечір матуся квилить:



"О, Боже мій милий! що я наробила!



Дочку, як схотіла, із світа згубила!"







Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)



Вірш Є. Гребінки "Українська мелодія" розробляє відомий народний мотив про те, що дівчина на прохання й умовляння бідної матері погоджується вийти заміж за нелюбого, але, напевне, багатого чоловіка. Вона вирішує терпіти заради щастя й спокою неньки, та не витримує, гине, а мати гірко жалкує, що згубила власну дитину.



Поезія пронизана сумним настроєм, написана за зразком народної пісні й сама покладена на музику, є відомим романсом.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: