Ячмінь – Євген Гребінка

Син

Скажи мені, будь ласкав, тату!

Чого ячмінь наш так поріс,

Що колосків прямих я бачу тут багато,

А деякі зовсім схилилися униз?

Мов ми, неграмотні, перед великим паном,

Мов перед судовим на стійці козаки.



Батько

Оті прямії колоски

Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром,

Котрі ж поклякнули — то божа благодать:

Їх гне зерно, вони нас мусять годувать.



Син

Того ж то голову до неба зволить драть

Наш писар волосний, Онисько Харчовитий!

Аж він, бачу…



Батько

Мовчи! Почують — будеш битий.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар