Критика
«Страшні слова, коли вони мовчать» Костенко
Квінтесенцією роздумів Ліни Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва став вірш «СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ…».
Саме цим твором завершується збірка «Неповторність». Авторка звіряється: слова ніби живі згустки, що увібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поетеси усе це вловлює, тому з побожним страхом ставиться до слова. Тим паче, коли усвідомлює своє надскладне завдання: кожне слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як до тебе ніхто й ніколи не говорив. Лише тоді це буде справжня поезія — «завжди неповторність, // якийсь безсмертний дотик до душі».