Детальний Аналіз
«Я (Романтика)» Хвильовий
«Я (Романтика)» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої, проблематика та інші питання розкриті в цій статті.
Паспорт твору:
Композиційно-стильові особливості:
Композиційні особливості:
- заспів (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері із сином напередодні грози);
- три частини — три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя, протягом яких читач спостерігає зміну в ставленні героя до вбивства.
Микола Хвильовий використовує у творі композиційні рамки: 3 далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. — …Я зупинився серед мертвого степу: — там, в дальній безвісті, невідомо горіли тихі озера загірної комуни.
На думку М. Поповича, персонажі твору — «усе це різні кінці душі» того самого «Я», які символізують різні грані свідомості головного героя.
Найважливіші стильові ознаки:
- розповідь від першої особи («Я»); драматизм; лаконізм; виразні художні деталі; глибокий психологізм; відмова від традиційного описового реалізму;
- часові зміщення; символічність образів, деталей, наприклад безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник — пересторога, що життя — коротке.
- Конфлікт — внутрішньопсихологічний. Центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом: «я — чекіст, але і людина». Ідея служіння абстрактним ідеалам «революції» стає джерелом мук і страждань «Я». Опозиція «я — чекіст, але і людина» (протистояння насильства та загальногуманістичних цінностей) вирішується тим, що головний герой фактично знищує в собі людське, гуманне. Коріння «синдрому революції» і полягає в тому, що «мета виправдовує засоби». Фанатична захопленість ідеєю і є причиною тієї кривавої драми, що розігрується перед очима читача.
- «Я (Романтика)» має специфічну присвяту: «Цвітові яблуні», — новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі «Я», роздвоїлась (у ній відбувається боротьба між людиною, що страждає від втрати дитини, та художником, який намагається зафіксувати всі деталі смерті, щоб у майбутньому використати для творчості). У Миколи Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов’язком та гуманістичним началом.
Проблематика:
- збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини;
- розбіжності між мрією і дійсністю;
- мети і засобів її досягнення;
- колізії між гуманізмом і фанатизмом;
- роздвоєння особистості.
Вислови відомих людей про М. Хвильового:
• «Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує, знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорстокий до інших і до себе, хворобливо вразливий і гордий, недоторканний і суворий, а часом — ніжний і сором’язливий, химерний характерник, залюблений у слово і форму мрійник» (В. Коряк).
• «Шукання Хвильового почались там, де урвалися шукання Коцюбинського» (М. Рильський).
• «Микола Хвильовий, крім того, що він поет — як слід тому бути — з повним розумінням науки поетики, ще й іде своїм шляхом, яким до нього не йшов ніхто ні в російській, ні в українській літературі, — це справжній і оригінальний майстер» (М. Йогансен).