ЄВГЕН МАЛАНЮК
НЕВИЧЕРПАЛЬНІСТЬ
Тяжким хрестом лежать шляхи,
Ясні в ночах, вони сліпі вдень:
Рамено – з заходу на схід,
Рамено – з півночі на південь.
І так розп'ята – віки,-
Вогонь буття не загасила.
Невичерпаний дух який!
Яка непереможна сила!
Гноблять, калічать, труять рід,
Ворожать, напускають чари,-
Здається, знищено вже й слід,
Лиш потурнаки й яничари.
І ось – Стефаник і Куліш,
Ось – Коцюбинський, Леся – квіти
Степів страждальної землі,
Народу самостійні діти!
А то підземно загуде
Вулканом націй ціла раса,
І даром божеським гряде
Нам Прометеїв дух Тараса.