Одна пісня – Євген Маланюк

ЄВГЕН МАЛАНЮК

ОДНА ПІСНЯ

В кінці греблі

Шумлять верби…

Бува, почуєш пісню і спахнеш

Пекучим болем пізньої любові –

І от – далечина Твоїх безмеж,

Твоїх небес нестриманая повінь:

Пливе, пливе блакитна широчінь,

Росте, росте співучим колом обрій;

Від білих хмар лиш смарагдова тінь

Біжить ланами, лиш вітри недобрі

Напружують свій навіжений чвал…

О, як забуть Тебе, єдину в світі!

Твій зір мені ясніш за сонце світить,

Твоя далека пісня, як хорал.

Моя весна. Моя, моя Земляї

Яке ж залізне серце муку стерпить:

Оттут в недужих мріях уявлять,

Як "в кінці греблі шумлять верби".

l5.VIIl.1928

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар