Парубоцька балада – Борис Олійник

ПАРУБОЦЬКА БАЛАДА



Я летів красивим чортом

На коні, як ворон, чорнім –

Біла піна падала, мов сніг, –

Ех,

до тієї Чураївни,

Що клялась від третіх півнів

Рушники послать мені до ніг,

Та

до тієї… до такої,

Що як поведе рукою –

Солов'ї вмирають навесні!



Я летів…

А на Купала

Дві зорі підбито впали,

Заридав у глухомані сич…

Гей, скоріше, коню-друже,

Щось мені на серці тужно,

Щось не договорює ця ніч.

Та

ще ж, як на чиюсь намову,

Загубилася підкова…

Щось недобре затаїла ніч.



Я влетів з розгону в ранок

Під високий білий ґанок,

Де колись уста її пізнав…

Тільки ж чом це так вогнисто

Сіють музику троїсти?

Чуєш, коню, що б воно за знак?



Розчахнулись нагло двері –

Став біліший від паперу:

Вийшла Чураївна… у фаті.

Тонко скрикнула, мов чайка.

Випала у свахи чарка.

Три музики зблідли, як святі.



Вмерзнув повід у долоню.

Так оце виходить, коню.

Ми з тобою гнали крізь віки,

Щоб Зеленої неділі

Встигнуть… на чуже весілля?

Де ж твої, Марусю, рушники?!



Щось лепече про розлуку,

Простягає білу руку, –

Повертаймо, коню… в три хрести!

Та

скоріш від цього саду,

Де зустрів я ніжну зраду.

Та не слухай тоскного: \"Прости!\"



Люто вилетів на греблю,

Вдарив тугою об землю –

Обірвались струни у музик.

Закричали треті півні,

Впала з горя Чураївна

Головою в проданий рушник.



Ще не раз ти, Чураївно,

Скрикнеш чайкою осінньо,

Коли я попід твоїм вікном

На коні, як ворон, чорнім

Пролечу красивим чортом,

Хрещений весільним рушником.



Ех,

до тієї… до такої,

Що як поведе рукою –

Скрипка заголосить під смичком

Та

до тієї, до другої,

До тії… та не такої.



Під чиїм же, коню, ми вікном?!

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: