Ворона і лис – Степан Руданський

Ворона і лис

Пробігає Лис голодний,

Через пеньки скаче;

Аж слухає: десь Ворона

На гілляці кряче.



Та й говорить собі стиха:

— Почекай, бабусю!

Не їв м’яса годин кілька,

Тепер поживлюся.



І хвостиком помахує,

Прищурює очі,

Підмовляє її злізти,

А тая не хоче.



Та ще йому, як письменна,

Стала говорити:

— Іди,— каже,— коли хочеш,

На село дурити!..



Бо я знаю, що ти хочеш,

Як псявіра, їсти,

І хіба б я дурна була,

Щоб думала злізти.



— Бог з тобою, голубонько! —

Став Лис прикидатись.—

Та тепер вже, зозуленько,

Нічого боятись:



Вийшов указ з того світу,

Щоб мир був усюди,

Щоби мирно собі жили

І звірі, і люди…



А та собі розважає:

“Брешеш ти, мій враже!”



Далі кругом подивилась

Та й Лисові й каже:



— Та який же мир той буде

Та спокій між нами,

Коли онде йдуть до лісу

Стрільці із хортами!



— Будь здорова, голубонько!

— А що то? Куда ти?

— Таже стрільців несе лихо,

Треба утікати!..



— А указ же з того світу,

Що про мир писали?

— Може, вони ще указу

Того й не читали?



— Ну, не бійся ж, голубчику:

Я лиш так сказала;

Але вашого указу

І я не читала!..



18 апреля [1859]

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: