Самійленко Володимир
Самі́йленко Володи́мир Іванович (22 січня (3 лютого) 1864 — 12 серпня 1925)
Біографії
Твори
- Te Deum
- Горе поета
- Діяч
- Дещо про свободу
- Ельдорадо
- Мрія бюрократа
- На печі
- Над руїнами
- Патріота Іван
- Патріоти
- Слова і думки
- Сміливий чоловік
- Смерть повстанців
- Україні
- Українська мова
- Як то весело жить на Вкраїні!
Критика, коментарі до творів
Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда. Кожний там живе щасливо — Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю. Всяк її шука по змозі І про неї
Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі. Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По
СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав писать у всі газети Памфлети. Я
СМЕРТЬ ПОВСТАНЦІВ (З поеми «Гея») Я бачив смерть народних тих героїв. Се близько нашого села було. В бою не вистачило їм набоїв, Кіннота ж обсідала навколо; Живих численний
НАД РУЇНАМИ I О, плачте, ви, хто сльози ма в очах, О, плачте над руїнами святині! Нехай побачу я ще в тих сльозах, Що в вас душа ще