До брата – Володимир Сосюра
На мові нашій дня печать. Вона — як сяйво серед ночі… її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе
Дівчина – Володимир Сосюра
ДІВЧИНА Ногі босії, стерні коляться, русі коси їй комсомоляться. Як пожар, її личко міниться, очі карії україняться. 1956
Гей, рум’яні мої небокраї… – Володимир Сосюра
Гей, рум'яні мої небокраї, ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, сипле квіти з ясного чола. їй у
Ганна Йванівна – Володимир Сосюра
Я пам'ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім'ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, вона із нас
Вода десь точить білий камінь… – Володимир Сосюра
Вода десь точить білий камінь, кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками лечу в Донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, дивлюся радісно

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: