Сосюра Володимир

Хто в рідному краї тепло здобуває З пластів у підземнім бою, Хто в полі ростить все нові урожаї, Той любить Вітчизну свою. Хто молодість нашу і світ ясновидий

У полоні білому, в Одесі, я згадав: у гуркоті навал по мосту йшов хлопчик літ на десять і свистів «Інтернаціонал». Вдалині хиталися дерева і синів задумано прибій… Раптом

Учитель мій! Як ми тебе любили, як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам'яті моїй тримає років сила твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти

УКРАЇНА Дзвін шабель, пісні, походи, Воля соколина, Тихі зорі, ясні води – Моя Україна. Синь гаїв, поля, світання, Пісня солов'їна, Ніжний шепіт і зітхання – Моя Україна. І

* * * У синім безгомінні задуми скрізь печать. Мелодії осінні в душі моїй звучать. А листя веремія несе свою печаль. На чорному коні я в блакитну лину