Даруйте радощі мої – Василь Стус

Даруйте радощі мої

і клопоти мої —

нещастя й радощі мої —

весняні ручаї.

Просвітле небо аж кипить,

просвітле — аж кипить.

Блажен, хто не навчився жить,

блажен, хто зна — любить.

О, кара земле, окрай гри,

бери мене, бери,

спасибі, що вгорі кипить

сонце — угорі!

Спасибі, що росте трава

і що душа жива,

і що біліє голова,

і кільчиться трава.

Спасибі, коли ти є ти,

що ти — це ти і ти,

що досить руку простягти —

і край, і грай, і ти.

І золота твоя габа —

на руті, йа піску,

і на руках, і на губах,

і на моїм віку.

Пробудь же завжди молодим,

пробудь же молодим,

в святому літеплі води

ти сам стаєш святим.

І хай-но очі як вода,

хай — як жива вода —

але ж бо й горе — не біда,

і горе не біда.

VI.1969

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: