Змагай, знеможений життям – Василь Стус

Змагай, знеможений життям,

знеможений, змагай.

Минуле вабить вороттям

i врочить i нехай.

А ти, сомнамбуло, змагай,

у напiвснi живи,

де жовтi сходяться леви

у присмерковий гай.

У воду зазирнуть ставка

й свiчадо ночi п'ють,

]м шерсть полискує шорстка,

мов пелехата лють.

А голоси протобажань

лиш горло перетнуть,

покрають серце без ножа

i мовчки одiйдуть,

лишивши, як загуслий бiль,

укритий смерком гай,

де тiнi товпляться в тобi,

проте — не потурай.

Он бач — верба — димочком тiнь.

Ти ж тiнi тiнi тiнi тiнi тiнь.

Анi рухнеться волосiнь,

занурена в глибiнь.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар