Колимські закували зозулі – Василь Стус

Колимські закували зозулі,

шумує потік, молода шипшина

жовтавий стромить лист. Легкі хмарки

на порцеляновому виснуть небі.

А я на цій модриновій колоді

читаю про засланця-пустуна.

Пусте, пустуне! Жити — пустувати,

награючи цимбальний свій стожаль,

губити, віднаходити, втрачати

й знову губити — наш веселий хрест.

Ми двічі не вмираємо. Ми сущі

раз — і навіки, і на все життя.

Не жебраємо ласки ні від кого.

Радій: кують колимські зозулі.

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар