Мов жертва щиростi – життя – Василь Стус

Мов жертва щиростi — життя,

мов молодечих крил

пружнавий трiск, як небуттям

укрився суходiл.

Ти ще на кiнчику пера

возносишся увись.

а вже пора? Давно пора.

Спадаючи, молись.

Як жертва щиростi, як кат

оговтаних бажань,

переминай за гранню грань,

чекаючи розплат —

за те, що марнував свiй вiк,

надмiру неба праг,

що був людинi чоловiк,

i друг, i брат, i враг.

I я найперше помолюсь

I вдруге помолюсь

I втретє помолюсь.

I в смерть

з землею порiднюсь.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар