Надворі дощ – Василь Стус

— Надворі дощ? — я запитав

— А так, на небі ні хмарини

I сльози на очах дружини

від сподівань і від ослав

— А що ти, плачеш? та покинь

— Авжеж, сміюся. Довгі злидні

в цій подобизні днів невидні.

Так розтає пітьмою тінь.

— Їй-богу, не збагну.

Дарма.

Усе збагнеш, коли прикрутить.

А хто вам вроду каламутить?

Хто варить воду з нас?

— Нема нікого винного. Здається,

що сам господь — на всій вині.

— Ти забігаєш аж у дні майбутнього?

Тобі не йметься?

Надієшся на сили віщі?

На арифметику чекань?

— На небі ні хмарини.

— Глянь —

надворі мов з відра періщить.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: