Невже ти народився, чоловіче… – Василь Стус

Невже ти народився, чоловіче,

щоб зазирати в келію мою?

Невже т в о є життя тебе не кличе?

Чи ти спізнав життєву путь свою

на цій безрадісній сумній роботі,

де все людською мукою взялось?

Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,

твоїм нещастям серце пойнялось

моє недужне. Ти ж — за мене вдвоє

нещасніший. Я — сам. А ти — лиш тінь.

Я є добро, а ти — труха і тлінь,

а спільне в нас — що в'язні ми обоє

дверей обабоки. Ти — там, я — тут.

На порізнили мури, як статут.

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар