О, скільки слів, неначе поторочі – Василь Стус

О, скільки слів, неначе поторочі!

І всі повз мене, ніби кулі, б'ють,

і всі мою живу минають суть,

а тільки строчать, строчать, строчать, строчать.

А я іду — крізь ці слова облудні,

незнані досі. Тут передова,

де всі твої бійці — одні слова.

І сіють зраду спогади марудні,

що передовіряються перу

і забивають дух тобі єдиний,

і тьмою тьмиться образ України,

допіру він розтане — й я помру.

І в помережані увійду ночі,

де ні жалю, ні радощів не ймуть,

а так живуть — і смерть свою жують.

О, скільки слів, неначе поторочі.

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Додати коментар