Сто дзеркал спрямовано на мене – Василь Стус

Сто дзеркал спрямовано на мене,

в самоту мою і німоту.

Справді — тут? Ти справді — тут? Напевне,

ти таки не тут. Таки не тут.

Де ж ти є? А де ж ти є? А де ж ти?

Урвище? Залом? Ачи зигзаг?

Ось він, довгожданий дощ. Як з решета.

Заливає душу, всю в сльозах.

Сто твоїх конань. Твоїх народжень.

Страх як тяжко висохлим очам.

Хто єси? Живий чи мрець? Чи може,

і живий, і мрець? I сам на сам?

…..

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: